Митрополит Святогірський Арсеній, намісник Свято-Успенської Святогірської лаври. (у миру — Ігор Федорович Яковенко)
Дата народження: 21.06.1968
Місце народження: селище Поросозеро, Суоярвський район, Карельська АРСР
Митрополит Арсеній є намісником Свято-Успенської Святогірської лаври з 20 січня 1995 року.
Архієрей став частиною братії монастиря у 1993 році, коли Святогірську лавру знову відкрили після десятиліть радянського режиму. Митрополит присвятив своє життя відродженню чернечого та богослужбового життя в обителі.
Наразі утримується під вартою в Дніпровському СІЗО.
🔴 24 квітня 2024 року СБУ — Служба безпеки України (український спадкоємець КДБ) — провела обшуки у Свято-Успенській Святогірській лаврі Української Православної Церкви, одному з трьох найважливіших православних монастирів України, що мають титул лаври.
Святогірська лавра — це давній величний монастир, розташований на крейдяних Святих Горах на високому правому березі річки Сіверський Донець, з вирубаними у скелях печерами та стародавніми храмами, де богослужбове життя триває вже багато століть.
Однак за останні 10 років вона набула ще однієї важливої ролі — стала острівцем миру посеред конфлікту на Донбасі.
Святогірська лавра розташована у Краматорському районі Донецької області й з початку конфлікту у 2014 році змушена жити поблизу лінії фронту. Це перетворило її на центр тяжіння для воєнних біженців із сіл і міст, які страждали від війни як до повномасштабного вторгнення, так і після нього.
Лавра та братія під керівництвом владики Арсенія приймали й годували тисячі біженців, надавали посильну медичну допомогу та організовували навчання для дітей. Ця масштабна гуманітарна місія, у якій брали участь і інші єпархії УПЦ, доправляючи продукти до лаври, тривала роками й триває досі.
🔴 24 квітня, співробітники СБУ вручили підозру наміснику лаври митрополиту Святогірському Арсенію та заарештували його. З цього моменту і дотепер він перебуває в ув’язненні, оскільки одразу після арешту, вночі з 24 на 25 квітня, суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Спочатку — на 60 днів, а згодом безпідставно неодноразово продовжували утримання в СІЗО (слідчий ізолятор, де-факто в’язниця) аж до кінця жовтня 2025 року, коли митрополита знущально звільнили під заставу.
У чому звинуватили митрополита Арсенія? Йому вручили підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України — «поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості».
Ця стаття, запроваджена в Україні навесні 2022 року, передбачає до 8 років позбавлення волі.
За версією СБУ та слідства, митрополит Арсеній нібито розголосив таку інформацію під час публічної проповіді в лаврі у вересні 2023 року, тобто за 8 місяців до вручення підозри.
Отже, якщо вірити СБУ, їм знадобилося 8 місяців, щоб «виявити склад злочину» у проповіді, після чого провести обшуки й ув’язнити владику.
Це щонайменше свідчить про те, що жодної шкоди ЗСУ від цього нібито «розголошення» завдано не було, інакше митрополита затримали б одразу та інкримінували б тяжчу частину статті.
У день затримання сайт СБУ опублікував матеріал під заголовком:
«СБУ повідомила про підозру митрополиту Святогірської лаври, який “підказав” рашистам позиції ЗСУ на Донеччині»
У повідомленні стверджується, що митрополит нібито «здав окупантам розташування блокпостів Сил оборони» під час літургії.
Таким чином, ще до завершення слідства і без рішення суду, СБУ публічно назвала подію «підривною діяльністю» та «спробою злити інформацію агресору», не надавши жодних доказів, і не надала їх за півтора року ув’язнення.
Чи було насправді розголошення? Кожен охочий може прослухати цю 9-хвилинну проповідь, яка є у відкритому доступі.
Вона була виголошена 23 вересня 2023 року, напередодні свята Собору Святогірських святих, і містить обурення владики дискримінацією вірян УПЦ, з якою зіткнулися паломники.
Причина проста: того дня паломників і людей з гуманітарними вантажами масово зупиняли на нових блокпостах, перевіряли документи, записували дані, змушували чекати годинами або взагалі не пропускали без пояснень. Деякі так і не змогли дістатися лаври.
За словами митрополита, ні до, ні після цього дня таких обмежень не було — їх запровадили виключно на свято. А всі пояснення, які надавали в СБУ, лише доводили штучний, антицерковний і дискримінаційний характер цих заходів. Це була провокація і акт зневаги до громадянських прав православних українців.
Саме тому в проповіді ми чуємо слова жалю й подиву, чуємо викриття та осуд злочинної несправедливості щодо православних вірян, яких українська влада піддає безпідставним обмеженням і залякуванню.
При цьому нічого подібного не застосовують до жодної іншої конфесії України — і навіть до іноземців. Як приклад владика наводить найбільш лояльне ставлення української влади до паломників-хасидів, які щороку масово й без жодних обмежень приїздять до Умані на святкування єврейського Нового року Рош га-Шана, попри бойові дії. Так було і цього року — буквально кілька днів тому, у середині вересня, і ніхто не піддавав хасидських паломників таким приниженням і незручностям.
Тоді як нашим вірянам намагаються заборонити навіть традиційні хресні ходи.
«Стоять, перевіряють, паспорти записують, фотографують. Електронну пошту, номер телефону в кожного записують. Ну це порушення юридичних прав.
Так само вони записували 32 тисячі хасидів в Умані, які приїжджали на святкування Нового року?
І якщо можна паломництво одній релігійній конфесії, то має бути рівноправ’я й для інших релігійних конфесій.
І якщо іноземні громадяни приїхали й святкували своє релігійне свято, то чому громадянам України, які за паспортом є тутешніми, на цій землі рідними, у своїй Вітчизні — чому нас не пускають, щоб ми помолилися тим святим, які тут, на землі України, прославилися?І ми заради цього й приїхали. Щоб вручити в руки Божі, під Покров Божої Матері, під молитовне заступництво Святогірських святих — себе, свої родини, своїх чоловіків і синів, які на фронті. За них приїхали помолитися.
Приїхали помолитися за нашу Вітчизну, за якнайшвидший мир у нашій Вітчизні — адже заради цього ми зібралися, чи не так, брати?»(Схвальне «Так!» пастви)
«Тому люди попросили помолитися, щоб якось вирішилася ця ситуація (з недопуском паломників до Лаври — прим. ред.). Але я прошу і ваших усіх молитов.Тому що ця операція з перевіркою документів — вона лише на два дні призначена, на сьогодні і на завтра. До цього не перевіряли, і після цього, думаю, навіть післязавтра перевіряти не будуть. Бо їм головне — припинити.
І спочатку, коли я подзвонив у СБУ, мені пояснили: “Владико, не хвилюйтеся, це просто поточна, так би мовити, перевірка документів, таке буває, там чи там в області”.
Але це, кажу, не перевірка. Людей не пускають!Тоді мені сказали: “Ну, ми повинні уникати будь-яких багатолюдних зібрань”.
Ну, кажу, тоді підіть і скажіть це біля “Нової Пошти” у Слов’янську і на слов’янському базарі (місця природного великого скупчення людей з побутових причин — прим. ред.).
І в Умані скажіть це, де святкували (хасиди). Чому ви там про це не говорили?
Але ж і потягами, і автобусами, і приватними машинами, через Польщу — 32 тисячі паломників.Ми що, не такі на своїй землі?
Тому, брати і сестри, прошу святих молитов. Випробування, звісно, є. Але попри це — є і Свято. І це випробування не повинно перебивати наш молитовний настрій.
Ми приїхали, щоб молитися. І ми будемо молитися.
Так, це має місце, так, на жаль. Будемо молитися і за тих, кого розвернули, хто не зміг проїхати. І за тих, хто зараз просить молитви, щоб проїхати.
Будемо молитися за всіх, бо так заповідав Господь…»
Ймовірно, ці емоції, ці слова болю й розчарування від намісника монастиря, який пережив багатоденні бомбардування, блокади, смерті братії, руйнування й пожежі, який роками годував і давав притулок тисячам біженців, — ці емоції зрозуміє кожен, у кого є серце і здоровий глузд.
І саме ці слова, що викривають навмисну й очевидну дискримінацію, порушення прав вірян УПЦ з боку української влади та готовність говорити про цю проблему на весь світ, на наш погляд, і є справжньою причиною репресій проти владики Арсенія, для яких було сфабриковано справу про нібито «розголошення військової інформації».
Саме цього — сміливості назвати речі своїми іменами й поставити незручні запитання — не змогли пробачити смиренному митрополиту, в якого цього разу вичерпалося терпіння до беззаконня й страждань, яким політики різних мастей уже піддали його обитель.
Крім того, нейтралізація намісника однієї з трьох Лавр УПЦ очевидно вписувалася в загальну, публічно озвучену владою стратегію — відібрати й перепідпорядкувати собі та своїй кишеньковій церкві ПЦУ ключові культурно-релігійні об’єкти, історичні святині, що належать УПЦ.
Вдарити в її серце — як це вже сталося з Києво-Печерською лаврою і відбувається зараз зі Святогірською та Почаївською. Цих планів ніхто не приховує.
🔴 Повернімося до того, що СБУ та суд намагаються видати за «злив противнику адрес блокпостів» І переконаймося, що склад злочину цинічно вигаданий.
Той самий епізод, за який вчепилися карателі, знаходиться в проміжку від 15-ї секунди до кінця другої хвилини відео. Цього відрізка достатньо, щоб зрозуміти, про що, як і в якому контексті говорить владика.
Безпосередня згадка про блокпости звучить між 1:12 і 1:23, тобто 10 секунд.
Процитуємо все, що сказав владика про блокпости, без контексту, як є:
«…Але сьогодні три пости в Тетянівці (село, прилегле до Лаври — прим. ред.) стоять.
Один на горі біля Артема, тут пост унизу і біля, вже в кінці Тетянівки при в’їзді до монастиря.
Стоять, перевіряють, паспорти записують, фотографують…»
І де тут адреси? Де так звана можливість «ідентифікації на місцевості»? Ви не знайдете в цих словах жодної точності і, звісно ж, жодних адрес блокпостів, про які пише СБУ.
Як, наприклад, ідентифікувати на місцевості те, що владика назвав «тут пост унизу»? Що це за адреса і які координати можна надати цьому «внизу»?
Чи зможе якийсь досвідчений розвідник — зокрема й той, хто працює в СБУ — показати на мапі точку, яку він чітко визначив би зі слів «тут унизу»?
А що таке «біля Артема»? Наскільки велике це «біля» і з якого боку?
Або «в кінці Тетянівки» — це де? Яка вулиця і номер будинку, які координати? Хто ж так “зливає” координати?!
А головне — навіщо?!
Що може бути абсурднішим у ситуації, коли в руках у кожного мешканця околиць (а їх тисячі) є смартфони з месенджерами, через які можна таємно й непомітно передати що завгодно — з геолокацією і фотографіями?
Коли існують дрони і супутники?
Заради чого в цій ситуації владика ризикував би, передаючи інформацію таким безглуздим способом, навіть якби він і справді був чиїмось агентом?
Чи є в цьому бодай крихта сенсу?
І яка військова цінність абсолютно неконкретної інформації про навіть не приблизне розташування якихось рядових тимчасових блокпостів, які з’явилися того ранку, щоб тероризувати вірян, і, ймовірно, зникнуть за день?
Для кого ці блокпости становили загрозу або цінність як ціль, якщо в ті дні найближча лінія фронту знаходилася від Святогірська на відстані 40–70 кілометрів, і там тривали запеклі бої великих військових з’єднань?
Абсурдність складу злочину і всього обвинувачення більш ніж очевидна.
Як і реальний сенс проповіді, у якій владика згадав ці злощасні блокпости виключно для конкретизації своїх слів про те, як і хто обмежує права вірян.
Ми рекомендуємо прослухати всю 9-хвилинну проповідь, щоб зрозуміти, за що митрополита Арсенія переслідують насправді — за критику релігійної дискримінації та знущань над вірянами УПЦ з боку української влади.
Жодного діяння, яке могло б відповідати формулюванням, безпідставно застосованим СБУ — «здати окупантам розташування блокпостів» чи «завуальовано злити агресору місця дислокації» — з боку владики не було.
І тим більше немає жодної ознаки, що така абсурдна «передача даних» була умисною.
🔴 За цей вигаданий і уявний злочин, від якого, очевидно, ніхто не постраждав, владику півтора року тримали під вартою й піддавали різноманітним знущанням, що загрожували його життю та здоров’ю.
Єпископа утримували в СІЗО, де взимку було холодно, а влітку — нестерпно спекотно, а поїздки на суди з Дніпра до іншого міста — Слов’янська — на сотні кілометрів перетворилися на різновид катування, у якому важко побачити будь-який практичний сенс, окрім цілеспрямованого виснаження.
Процитуємо сайт Лаври («До річниці арешту митрополита Арсенія — Свято-Успенська Святогірська лавра»), який як ніхто інший передав історію та деталі цих поневірянь:
«Свій день народження (21 червня) митрополит Арсеній провів у залі суду. Того дня судове засідання тривало весь день — з 8:00 до 20:00.
У 19-ту річницю архієрейської хіротонії владики, 5 грудня 2024 року, йому черговий раз продовжили строк тримання під вартою.
Особливих мук завдавали митрополиту Арсенію поїздки на судові засідання до Слов’янська і потім назад до Дніпровського СІЗО в літній період року.
Владику конвоювали в автозаку, призначеному для внутрішньообласних, тобто нетривалих переміщень, у так званому “стакані” — тісному боксі розміром 50 см × 70 см × 150 см, де неможливо змінити положення тіла, у кайданках.
(що таке “стакан”, а тепер уявіть собі 7 годин у ньому в дорозі — у холод і спеку)
Увесь час переїздів намісник Лаври залишався без їжі та води. Вони тривали не менше 15 годин (по 300 кілометрів, тобто по 7 і більше годин у кожен бік).
Такі переїзди повторювалися з липня і майже до кінця вересня, зокрема й у спекотні дні, коли стовпчик термометра в тіні сягав від 37 до 40 градусів. Усього владика пережив не менше 10 конвоювань.
Для людини, яка страждає на низку хронічних захворювань, якою є владика Арсеній, ці переїзди були подібні до катувань і шкодили його здоров’ю. Зокрема, після конвоювання 27 серпня намісник Лаври відновлювався два дні.
Бувало, що засідання призначали на два або три дні поспіль. У такому разі на нічний відпочинок між ними у владики залишалося лише кілька годин».
Наприкінці вересня, після низки судових слухань із цього питання, адвокатам вдалося домогтися проведення засідань у режимі відеоконференції, завдяки чому відпала необхідність багатогодинних переїздів. Відтоді митрополит Арсеній бере участь у слуханнях, не залишаючи СІЗО, за онлайн-зв’язком.
🔴 Водночас суд фактично відмовив у публічності процесу — безпідставно відмовив в онлайн-трансляції справи проти єпископа, як того вимагали адвокати та суспільство, яке уважно стежило за резонансною справою.
Так, у жовтні 2024 року адвокати подали клопотання про проведення трансляцій судових засідань у справі владики на порталі «Судова влада України» та на однойменному YouTube-каналі. Суд почав розгляд цього клопотання 30 січня 2025 року і 18 лютого відхилив його.
• Одразу зауважимо, що в Україні вже було кілька кримінальних справ, пов’язаних із реальним відеофіксуванням і подальшою публікацією чутливих для оборони подій: або роботи ППО під час обстрілів, або результатів ударів Росії, які знімали на відео й публікували громадяни України у відкритому доступі.
Деякі з таких кадрів справді могли становити цінність для ворога і водночас нести реальні, а не уявні загрози обороноздатності України.
Також було переслідування й покарання за зйомку кадрів насильницької мобілізації українців, коли їх, мов худобу, ловлять на вулицях і проти їхньої волі силоміць заштовхують у мікроавтобуси — нібито не сам цей процес, а його публікація «деморалізує суспільство в інтересах ворога».
Навіть у цьому можна знайти певний, хоч і сумнівний з правової та моральної точок зору, але сенс. Однак владика не вчиняв нічого подібного.
⚠️ У жодному з відомих нам випадків таких справ жоден із обвинувачених не провів півтора року в СІЗО, попри систематичні публікації і значно очевиднішу потенційну шкоду від відео порівняно з вкрай розмитими словами про малозначущі блокпости.
Приклади:
Блогера, який знімав роздачу повісток, засудили до тюремного строку | Новини.live
В Україні почали карати за публікацію відео насильницької мобілізації
Більше того, усі або майже всі засуджені за подібні дії виходили на умовний або «випробувальний» строк, фактично звільнялися від відбування покарання.
Але з владикою Арсенієм ситуація зовсім інша.
Його запобіжний захід багаторазово продовжували і жодного разу не переглядали аж до жовтня 2025 року, попри повну відсутність обґрунтувань для такого суворого заходу, як тримання під вартою літнього монаха.
Адвокати регулярно намагалися домогтися більш м’якого й адекватного запобіжного заходу; ціла низка народних депутатів України була готова взяти митрополита на поруки, однак суд залишався безсердечно й безпідставно непохитним.
🔴 з 25 квітня 2024 року по 27 жовтня 2025 року під час судового процесу за першим обвинуваченням владика Арсеній перебував під вартою півтора року, протягом яких літня та фізично нездорова людина жила в суворих умовах СІЗО, зазнавала виснажливих поїздок до суду по 300 кілометрів в один бік і не отримувала належної медичної допомоги.
🔴 Попри скарги, медичні показання та погіршення стану здоров’я, суд дозволив медичне обстеження єпископа лише 12 вересня 2025 року, і то на території СІЗО.
🔴 30 вересня владику довелося терміново госпіталізувати у зв’язку з різким погіршенням стану. Кардіолог встановив діагноз, відповідно до якого владиці необхідна операція, яку досі не проведено.
🔴 31 жовтня 2025 року митрополита випустили з СІЗО і вже на виході знову затримали, висунувши обвинувачення за черговою статтею.
Було знову обрано запобіжний захід у вигляді безальтернативного тримання під вартою.
Архімандрит, настоятель монастиря Всіх Святих Карпаторуських УПЦ
